"Бити краще гуртом",-
        Афоризмові - Том.
            Василь Простопчук.

1. Непристольні гноми: Сатира та гумор. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2007. –  224 с.     
Книга афоризмів-васюкізмів* Василя Простопчука “Непристольні гноми” ** –  як гроно достиглих фініків до столу гурмана,  який знається і на смаку слова –  довершеного і влучного.

    Потоптані, в безмовності закуті,
    Потоплені в безпам’ятства ріці,
    Покинуті, спустошені, забуті…
    То наші душі – храми без жерців.

    Тут – вотчина, там – вотчина…
    А де ж Вітчизна?

    Ще не все куплено, але вже все продано.

    “Вибач, не туди потрапив”, –
     сказав Депутат Верховній Раді.

     Кожен прапор вгору рветься
     І на вітрі рветься, рветься.

ПРО АВТОРА
Розпад зазвичай викликає пригнічений настрій. Але розпад СРСР у Василя Простопчука, уродженця села Поповичі Ковельського району на Волині, випускника факультету журналістики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка і на той час головного редактора газети „Молода Волинь”,  викликав творче лірико-гумористичне піднесення.
За часи незалежності України світ побачили 40 ліричних, сатиричних і дитячих книг, зокрема „Дерева, що поруч ростуть” (1991), „Білі метілі” (1995), „Неминуча” (1996), „Блаженність” (2002), „Подалі від ближнього” (2002), „Борщ із криком” (2002), „Третій тост” (2005), „Стрибки з драбини” (2006), „Педанти і Данте” (2007), „Кардинал Рішає” (2007), „Пірога пирога” (2007), „Езопа байки у чотири рядки” (2007)  і, нарешті, „Непристольні гноми” – знакова збірка афоризмів-васюкізмів Василя Простопчука – головного редактора всеукраїнського тижневика „Віче-інформ” (м. Луцьк), заслуженого журналіста України.

* Васюкізм - від абревіатури Волинської асоціації сатириків (ВАС).
** Гнома (гр.) - короткий , переважно віршований вислів-повчання; афоризм.

2. Непристольні гноми: Сатира та гумор. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2008. –  224 с.
Не при столі сказане увійшло до другого тому афоризмів-васюкізмів Василя Простопчука «Непристольні гноми», який започатковує п’ятий десяток ліричних і сатиричних книг автора.

У віршах є не головними рими,
А ті слова гарячі перед ними.

«Вечірній дзвін, вечірній дзвін», –
співав Макітрі Макогін.

Сміються, плачуть солов’ї*
В гаях нових багатіїв.    
*О. Олесь.

Віслюк ділив, і лев його загриз.
Ділити здобич взявся хитрий лис.
Де частка лева – там гора здорова...
Ділити вчить нас доля віслюкова.

Совість – річ потрібна,
Та вона не хлібна.

ПРО АВТОРА
У загальнонаціональній програмі «Людина року Волинського краю» головний редактор всеукраїнського тижневика «Віче-інформ» Василь Простопчук – митець 2001-го, гордість 2002-го, особистість 2007-го років.  А ще він  заслужений журналіст України, нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня, орденами святого Володимира та святого Юрія Побідоносця Української православної церкви Київського патріархату…
Та найбільша нагорода для письменника – схвальне слово про його творчість Петра Перебийноса, Миколи Вінграновського, Ліни Костенко, Павла Загребельного, Миколи Жулинського, Андрія  Чебикіна, Віктора Баранова, Леоніда Горлача,  багатьох і багатьох поціновувачів поетичної вишуканості і влучної досконалості.

3. Непристольні гноми: Сатира та гумор. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2009. –  224 с.
«Хтось бореться м’язами, я – гномами-фразами», – заявляє Василь Простопчук третьому томі афоризмів-васюкізмів «Непристольні гноми», демонструючи майстерне володіння дошкульним, але доброзичливим словом.

Багато прав внизу,
Найбільше – на сльозу.

Не Байрона питайте про любов –
Петрарку.

Підскакують ціни – кишки грають марш.

Доріжка
До ліжка.
    (Комплімент)

«Добро повинно бути з кулаками», –
замайоріло Гасло над Вовками.

Ленін не єврей, бо у суботу
Вождь біля колоди мав роботу.

КЛАСИКИ
О, не  даремно, ні, (В. Сосюра)
Оба на полотні. (Д. Павличко)

Івану Драчу,
        поету і політику
Як роздрочили Драча –
Він розтрощив кумача…
Нині поет і діяч –
Сам собі Драч і кумач.

КОСМАЦЬКИЙ КОШМАР
Я прокинувся в серпні –
    з холодних космацьких отав…
І такої попросить –
    з холодних космацьких отав…
Із холодних космацьких отав нічка встала…
Ти до мене прийшла на світанні
    із холодних космацьких отав…
Із холодних космацьких отав
    твоя посмішка сива…
Не з губ, а з землі –
    із холодних космацьких отав…
В. Герасим’юк,
збірка «Була така земля»,
Київ, «Факт», 2003 р.

Отакі-то, Васько, твої справи:
Вже по горло – космацькі отави.

ХТО ГОСПОДАР В ХАТІ
– Хто господар в хаті? – гордо
Зять до тещі крикнув.
А вона враз – трісь по морді,
Аж під стіл зять брикнув…
Тут сусід зайшов до хати.
– Де Петро? – питає.
– Під столом улігся спати, –
Зло відповідає.
– А чого? – в сусіда подив.
Теща знов бурмоче:
– Каже, в хаті він господар.
Тож і спить де хоче.

ПРО АВТОРА
Починав з епіграм на вчителів п’ятикласником, продовжив лірику і гумор восьмикласником, випускником, студентом,журналістом… Зупинився на гномах-афоризмах, яких написав ось уже третій том. Дотепні і влучні вислови головного редактора всеукраїнського тижневика «Віче-інформ», члена Національної спілки письменників України Василя Простопчука цитують на ділових зустрічах і вечірках, у глядацьких аудиторіях, у пресі і на телебаченні…
Більше про автора можна дізнатися у першому та другому томах «Непристольних гномів».

4. Непристольні гноми: Сатира та гумор. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2010. –  224 с.
«Читача не пожалів – три томи нашкрябав слів», –кепкує із себе Василь Простопчуку четвертому томі афоризмів-васюкізмів  «Непристольні гноми», дотепністю яких читач щиро втішиться.

Люби, люби…Люби до забуття…
Між юністю і спогадом – життя.

«І ти не без грішка», –
 Кишеня – до Мішка. 

Заслуженому діячеві мистецтв України і Росії, поету Миколі Луківу, який за паспортом – Луков

Дай відповідь мені, науко:
Він Луків наш чи їхній Луков?

ЗВІДКИ ДОСАДА
Україна копає городи.
І. Драч, квітень 1995 р.
Україна садить картоплю.
С. Бабій, лютий 2002 р.

У лютому – садять,
Копають – у квітні...
Тож звідси й досада,
Що ми такі бідні.

Гареми вершимо…
Хоч є окремі…
Ти будеш першою
в моїм гаремі.
Оздоблю золотом
чарівну квітку,
наповню солодом
гаремну клітку,
осиплю віршами…
Але доволі:
як бути з іншими,
які на волі?

ПРО АВТОРА
Василь Простопчук увів у літературний ужиток жанри центону і гноми. Завдяки письменнику в українській мові з’явилися нові слова: васюкізм, книгиня,  хабаризований та інші.
У виданому 2009 року підручнику для студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів «Стилістика української мови. Практикум» науковець і письменниця Олена Рижко досить широко цитує афоризми Василя Простопчука,  ілюструючи розділи фоно- та фразеологічної стилістики, аналізуючи її лексичні засоби.
Більше про автора можна дізнатися у попе­редніх трьох томах «Непристольних гномів».

5. Непристольні гноми: Сатира та гумор. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2011. –  224 с.

«Простопчукові фрази –
для знищення зарази» –
саме для боротьби
зі шкідниками суспільного життя
призначена п’ятитомна
сатирична настоянка
Василя Простопчука,
позначена
сильнодійним ефектом.

Схаменешся: «Мамо!»
Та вже пізно – мармур.

«Любить сатиру», –
Ніж – про Сокиру.

Боротьбі Обами з ожирінням
американців та Медведєва –
з пияцтвом росіян, оголошеній
12 серпня 2009 року.
Скоріше Штати
ушиють шати,
аніж, Росіє,
протверезієш.

«Славяне мы все… Извините, а кто вы?..»
На рідній землі нема рідної мови.

СОЛОВЕЙ І ЯСТРУБ
Голодний яструб солов’я впіймав.
Той розкричався: “Є ж птахи крупніші!”
Та яструб поживився тим, що мав...
І серед нас є люди не дурніші.

Його справжнє ім’я досі не відоме. Перша поема білоруса Відьмака Лисогірського “Сказання про Лису гору” ходила в рукописах ще у 70-ті роки, доки не була опублікована українською мовою у вересні 1990 року газетою “Нате”. Влітку 1995 року Лисогірський знову об’явився у газеті “Віче”.

ЛУКА МУДИЩЕВ — ПРЕЗИДЕНТ
Наш президент Лука Мудищев
(Даруй нам, Пушкіне, за тон)
Мав грізні сталінські вусища
І надто грубий баритон.
Він був директором радгоспу,
Доїв він ріки молока,
Давав державі норми й гости,
“Червоним паном” був Лука.
Уміло правив чи невміло —
Хай скаже курка або гусь.
Та думка в мозкові засіла:
“Я ощасливлю Білорусь”.
І ось без допомоги тата
(Про тата він і не згадав)
Лука проліз у депутати,
Трибуну спритно осідлав.
Мастак Лука наш на промови,
Послухаєш — як Ціцерон,
Та білоруською — ні слова,
Хоч білоруський має трон,
Щоправда, у Верховній Залі,
Як демократів “поливав”,
Гримів Лука: “Яньї ка-а-залі!..”
Про що казали — не сказав.
Вже здохли свині. Мруть корови.
Чим ощасливити свій рід?
І проти “бєларускай мови”
Мудищев об’явив похід.
Хоч як подумать — сміх і сором,
З ким воювати він схотів?
Мудищеву ледь-ледь за сорок,
А мові — тисячу віків.
Він білоруські їсть ковбаси,
По-білоруськи ж — ні гу-гу.
Та за таке і папуаси
Його пустили б на рагу.
Злисів — так гриз граніт науки,
Аж два закінчив Ве-Не-У.
Як владні віжки взяв у руки,
Спинився кінь — ні “тпру”, ні “ну”.
Зате він брат самого Борі,
Бо Єльцин — “рідний старший брат”,
І враз слов’янські всі собори
Забули, хто такий Пілат.
Курс географії “осилил”
І всьому світу “доложил”,
Що народився він “с Рассией”,
Та на самісінькій межі.
Хребет його в поклоні луснув,
І сльози щастя потекли,
І став Лука навіки “руським”,
Русіш за Борю у Кремлі.
Хоч лисий, але все ж не Ленін,
Вінець тобі — РАДГОСПНИЙ ДВІР,
І тут ліричним “отступленьем”
Оздобить хочеться свій твір.
Будь ти хоч змієм триголовим
Чи із короною цабе,
Дарма збиткуєшся із МОВИ —
Переживе вона тебе.
Вона, цариця пресвятая,
Пройде свій яснозорий шлях,
Тебе розтопче, не спитає:
А хто там плутався в ногах?
Бо ні, не звикла мова плакать,
Створила стільки чудо-див,
Коли ще ти за ріг покакать
У мокрих трусиках ходив.
Довік залишиться він Шкловом,
Наш білоруський “горад Шклоу”.
Хоч можна Шклов поганським словом
Переіначить на “Стеклов”...
Що ж, веселися. Став свій номер.
Та знай: приходить, як весна,
Народний білоруський гумор —
І “хохмачам” твоїм хана.
Гони людей у свій фарватер,
І розправляй, як Сталін, вус,
Наш головний русифікатор,
Найбільший антибілорус.
Дійшли до ручки ми. До “точки”,
Як кажеш ти, наш говіркий,
Цілуй писклявим дамам ручки
І заповідні їж грибки.
Та наш свободи стяг — нетлінний,
Собі пани ми і князі,
А ти в Росію на колінах
Повзи, як вуж, як гад, повзи.
Твоїх речей зубодробилки
Нам остогидли. Це “поймі”.
Не Білорусь, корову Мілку
Хоч раз досита “накормі”.
Відьмак, письменник Лисогірський,
Уклав з тобою договір:
“Із владної спускайся гірки,
Обгороди хоч власний двір.
Хоч і важка у тебе праця,
Хоч розумніший ти за всіх,
Із тебе рід почав сміяться,
Не заборониш ти цей сміх...”
Над Білоруссю вітер свище,
На бульбу падає мороз...
Наш президент Лука Мудищев
Сідає в чорний членовоз.

ЛУКА МУДИЩЕВ ВІДПОВІДАЄ
ВІДЬМАКУ ЛИСОГІРСЬКОМУ
Скажу тому, хто гнівом дише,
Хто правді чистій опонент.
Нехай Лука, нехай Мудищев,
Але я ще і президент.
Що треба нам на цім етапі:
І газ, і нафта за п’ятак.
Росія все, що є на мапі,
Нам, жебракам, віддасть за так.
І захистить нас від загрози
Капіталізму кумачем.
Нам не страшні війна й морози —
Є Жириновський, є Грачев.
Наш друг, звичайно, і Лимонов.
Він руський. Значить старший брат,
Хоч мовить матом безпардонно,
Він є філософ. Як Сократ.
Хай і фашист. Що ж тут такого.
Бо на хлібах слов’янських зріс.
І трохи баба... Теж нічого —
Піду на бабський компроміс,
І досить вам кричать про мову,
Про історичність і т. д.
Хто доїть в нас тепер корову,
Хай на іврит хоч перейде.
Проблему мовну я пригладжу,
Всіх запевняю, всім кричу:
Російськомовних не ображу
І морд кавказьких захищу.
Дивись-но, мови захотіли!
Не вийде вам, брати-сябри.
Ми двісті літ дарма потіли?
Ви ж за своє — “кури”, “вары”.
Я “речь” скажу, а не промову.
Один служака говорив:
“Навіщо нам здалася мова,
Якою В. І. Л. не говорив!”
Є про символіку “бумага”,
Наш КДБ нам “доложил”,
Що під оцим так званим стягом
Пазьняк у кайзера служив.
Скажіть, навіщо герб Погоня?
Який тут зміст? Який в ній толк?
Я вірю: обійме долоня
Любимий серп і молоток.
Серпом ми мафію чирикнем
Під корінь аж, де божий дар.
А молотком, аби не “пікнув”,
Злодюзі завдамо удар.
З Москвою Мінську вік дружити.
Я зав’яжу міцні вузли,
Щоб і в Чеченії служити
Всіх матерів сини могли.
Хай набираються там сили,
Хай захищають рубежі...
Ось ветерани заявили:
“Отак і Єльцину скажи”.
Ми всі повторюємо знову
І заявляєм, як один,
Що взяти знов собі готові
Частину свіжих домовин...
Тож — до Росії чимскоріше!
Нас розіб’ють без неї вщент!
Ваш найчесніший, найчистіший
Лука Мудищев — президент.

Що у Президента на умі, те у парламенті на язиці.

ПРО АВТОРА 
Василь Простопчук у журналістиці - 35 років (з них 31 - на посаді головного редактора газети "Віче-інформ"), у літературі - 20 років.
За утвердження і оборону українського друкованого слова Василь Простопчук у 2009 році став лауреатом премії імені Дмитра Нитченка, заснованої Лігою українських меценатів та доньками письменника Лесею Ткач (Богуславець) і Галиною Кошарською (Австралія).
Більше про автора - у попередніх чотирьох томах "Непристольних гномів".

6. Непристольні гноми: Сатира та гумор. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2011. –  224 с.
Серед гномів
його гнома –
як стограмівка наркома:
п’янить ароматом свіжості,
додає відваги...
Переконайтесь,
прочитавши шостий том
афоризмів-васюкізмів
Василя Простопчука
                           ”Непристольні гноми”.

Зривали, збивали, зживали,
І мріяли тихо собі,
Щоб ми одну пісню співали
Разом з усіма – про Сибір.

Гноми-паліндроми
Міні-рецензія
на книгу В. Лиса „Століття Якова”.
А ЛИС – СИЛА.

„Не бійся, ми твоя опора”, –
Закону – руки Прокурора.

Присвяти
Михайлу
Слабошпицькому,
лауреату Національної
премії імені Т. Г. Шевченка,
виконавчому директору
Ліги українських меценатів,
директору видавництва
“Ярославів Вал”, співголові
координаційної
ради Міжнародного
конкурсу знавців укра-
їнської мови імені Петра Яцика,
секретарю ради Національної
спілки письменників України

Одній людині слабо спиться:
За всіх працює Слабошпицький.

НИНІ, ЯК ТОДІ
Поетом справжнім я
не називався,
Бо віяли тоді не ті вітри...
Тоді живі були: Сосюра,
Тичина, Рильський і Бажан...
Очолював Борис тоді партком.
Тоді мовчала у підпіллі Ліна,
І сучив дулі всім Микола Сом...
Анатолій Камінчук,
„Літературна Україна”,
5 березня 2009 р.
Тоді Борис очолював партком
(А нині голова він комітету*),
Були живі Сосюра, Рильський... Сом
Ще й досі епітафіє поетів...
Живий і я... Своїй літерсудьбі
(Не каюся, не мучусь, не караюсь)
Я дякую, що нині, як тоді,
Поетом справжнім так й не називаюсь.
_______
* Борис Олійник донедавна був головою комітету
з Шевченківської премії.

Знов тупішого тупий
На посаді укріпив.

Як найвеличніше подвір’я,
куди і в’їхать, і зайти,
я пропоную Межигір’я
зарахувати до святинь.

ПРО АВТОРА Хтозна, що визначило сатиричне спрямування його думки: чи то знайомство змалку з журналом “Перець”, єдиним передплатником якого у селі Поповичі Ковельського району на Волині була мамина мама Ярина Іванівна Ігнатюк, чи то гумористичне світосприйняття його дядиною, полтавською племінницею Олександра Ковіньки, Тетяною Василівною Простопчук (Цапенко) – глибоким філологом і директором місцевої восьмирічки, чи то навчання на факультеті журналістики Київського держуніверситету з одногрупником
і ровесником (обидва народилися 19 листопада 1952 року) гумористом Михайлом Прудником, нинішнім головним редактором журналу
“Перець”, – але у 1989 році Василь Простопчук створив і очолив Волинську асоціацію сатириків (ВАС) і став видавати, окрім газети “Молода Волинь” (пізніше “Віче”), гумористичний тижневик “Нате”, який у 1992 році зайняв перше місце серед сатиричних періодичних видань на Всеукраїнському фестивалі гумору в Києві. Більше про автора – у попередніх п’яти томах “Непристольних гномів” та у книзі “Одкровення в кафе “Пегас”.
7. Непристольні гноми: Сатира та гумор. – К.: Український письменник , 2012. –  359 с. - (Сер. "Ad fontes").
 

Бог у кожному з нас. Незалежно,
Чи ми віримо в нього належно.

Кожна стара влада
Дихає на ладан.

" Яка в кошарі обстановка?" -
спитали Вовка.

Шароварне телебачення все більше
стає подібним на сарафанне.

Уряд наш знає, коли ми помремо.

8. Непристольні гноми. – Н.: Формат , 2012. –  360 с.
"Бити краще гуртом",-
Афоризмові - Том...
Зібрані в один кулачище,
непристольні гноми
Василя Простопчука
б'ють без промаху.

9.Непристольні гноми. – К.: Ярославів Вал , 2014. –  504 с.

Гострі слова-
річ больова,-
стверджує
Василь Простопчук,
нарощуючи силу
сатиричного удару
в афористичних
"Непристольних гномах"