Як Сину Дух Святий й Отець
Мені лишили хутірець.
Василь Простопчук.
На високому і крутому лівому березі Стиру неподалік Луцька люди поселилися дуже давно - ще до Київської Русі, про що свідчать знайдені на хуторі Фальків рештки посуду і крем’яних знарядь праці. У давньоруських описах уперше згадується побудований тут дерев’яний замок. Пізніше на цьому місці український шляхтич Григорій Фальчевський (звідси і назва хутора) звів палац. Наприкінці 19 століття його. придбав пан Похальський, котрий прибув з Америки. Посадив великий сад, де працювали флористи з Італії та Бельгії.
У 1929 році у Похальського ночував Ігнаци Мосьціцький (президент Польщі з 1926 по 1939рр.), якого пишно (квітковою аркою, встеленою квітами дорогою) зустрічали жителі села Княгининок (тепер Маяки).
На той час на хуторі жило ще й багато чехів, яких у 1872 році російський цар Олександр II запросив піднімати економіку імперії.
У лютому 1944 року через хутір Фальків пролягла лінія оборони німецьких військ, які без бою здали радянській армії Луцьк і закріпилися за річкою Стир. Тут стояли гаубиці і вкопані у землю танки. По війні, під час операції „Вісла", з хутора вивезли чехів та поляків і поселили українців «з-за Буга».
У 70-х роках минулого століття, за часів Леоніда Брежнєва, людей зганяли з хутора і змушували будуватися у селах Маяки і Милуші. Після виступу на березневому 1988 року пленумі ЦК КПРС Михайла Горбачова міським жителям дозволили купувати закинуті будинки у селах і на хуторах. Влітку того ж року чеську конюшню 1918 року на хуторі Фальків придбав письменник і журналіст Василь Простопчук, який зібрав тут колекцію предметів народного побуту, а після розпаду Радянського Союзу в 1991 році - творів соціалістичного реалізму і назвав своє обійстя музеєм-садибою «Подалі від ближнього».