Мною прожите
В книгах прошите.
Василь Простопчук.
1. Дерева, що поруч ростуть: Поезії. – Київ: Радянський письменник, 1991. – 86 с.
«Дерева
, що поруч ростуть…» Основу першої збірки поезій автора з Волині Василя Простопчука складають вірші про людей праці, про земляків -хліборобів з рідного йому села Поповичі. Поета хвилюють складні сучасні життєві процеси. Твори перейняті відчуттям єднання людини зі світом природи, тривогою за долю планети, за збереження миру на землі. У збірці щедро представлена інтимна лірика.
Дерева, що поруч ростуть, –
зростаються.
Ріки, що поруч біжат ь, –
збігаються.
Птахи, що поруч летять, –
злітаються.
Люди, що поруч живуть, –
мовчать.
2. Кажу вам про любов: Вірші. – Луцьк: Редакційно-видавничий відділ Волинського облуправління по пресі, 1991. – 80 с. 
Сказала: “Йди…”
І я собі іду.
А мати сплесне у долоні: “Дочко!”
І чути, як в осінньому саду
Тесть набиває обручі на бочку.
3. Люби мене шалено. Жартували до зорі: Поезії. – Луцьк: Надстир’я, 1992. – 64 + 64 с.
Не у слов
никах шукає автор пояснення Любові, схиляючись перед цим високим почуттям.
Люби мене шалено… Все одно
Повернення нема.
І хто поможе?
Чим довший погляд жінки у вікно,
Тим холодніший на сімейне ложе.
Як не крутись і як не стань,
Як не добрій у слові,
Який у вас дівочий стан,
Такий і стан любові.
4. Кленове листя: Поезії. – Луцьк: Інтерконтакт, 1994. – 80 с.
І жаба, і ластівка
ловлять комах
на льоту.
5. Любовна молитва: Поезії. – Луцьк: Надстир’я, 1994. – 64 с.
Віра, Надія, Любов... Заглибленість у сутність життя з його одвічними категоріями притаманні поезії Василя Простопчука.
О Господи, помилуй і прости.
Всевишній, порятуй і захисти.
Спаси, Владико, визволь, відверни,
Хранителю мій, Боже, борони,
Спустися і вселися, освітли,
Очисти, оздоров, загой, зціли.
Подай, Блаженний, зглянься, укріпи.
Омий, Святий Безсмертний, окропи,
Признай і не карай, а обніми,
Направ, і возвелич, і підніми.
Умилосердься, найдобрішим будь,
Небесний, не огудь і не забудь,
Великий і Єдиний, любий Бог,
Не осуди із милою обох.
6. Білі метілі: Лірика. Гумор. Сатира. – Київ: Феміна, 1995. – 304 с.
Поет-лірик, поет-сатирик, поет-пісняр... Василь Простопчук заявив про себе пізно, але зріло. Його ніжна інтимна лірика, його влучне сатиричне слово свідчать про непересічність таланту.
Схочеш забути – забудь.
Схочеш згадати – згадай...
Білі метілі метуть,
Білі метілі – у даль.
Білі метілі... Немов
Дим від твоєї фати.
Близько, здається, любов –
Лиш заметіль перейти.
Переступити – і край –
Через розвітрену путь...
Схочеш згадати – згадай.
Схочеш забути – забудь.
7. Неминуча: Книга любовної лірики. – Луцьк: Надстир’я, 1996. – 104 с. 
Щирість — до інтимності, інтимність — до зухвалості... Такий спектр почуттів поета у найвищому — любові до Жінки. До книги увійшли нові вірші Василя Простопчука.
Весела одна
І друга співуча…
А третя – сумна…
І вже – неминуча.
8. Ах! Рубаї: Поезії. – Луцьк: Ініціал, 1998. – 64 с.
Таємниця - в малому. Велика таємниця - у найменшому. Поєднавши літературну форму і книжковий формат, у мініатюрній збірці поетичних мініатюр автор відкриває одну із таємниць великого у малому - таїну Слова.
Плюю на хвилинну удачу
І їду в самотність на дачу…
У вічнім саду яблуневім
Я дещо для декого значу.
9. Любов тривожніша за осінь: Поезії. – Луцьк: Ініціал, 2001. – 64 с. 
Стислість форми- щільність змісту- вибух почуттів… Така знакова характеристика лірики Василя Простопчука
Ти все частіше ставиш Богу
свічу,
а я, тамуючи тривогу,
мовчу,
і ще одну свічу для Бога
палю,
і чую зовсім не від нього:
– Люблю.
10. Ангели диявольських ночей: Поезії. – Луцьк: Ініціал, 2001. – 64 с.
Стислість форми- щільність змісту- вибух почуттів… Така знакова характеристика лірики Василя Простопчука
Прижиті, обжиті, нажиті…
І раптом – ніщо не спасе…
Любов – це коли ви щомиті
Готові покинути все.
11. Блаженність: Лірика. – Київ: Дніпро, 2002. – 192 с.
Богові підвладний світ, а Жінці - Бог... Так визначив своє творче кредо Василь Простопчук у новій книзі "Блаженність", в якій зібрані найкращі поезії автора про Любов.
Явилася… Тепер навік моя!
Вернулася у ніч, плачем омиту...
Ти – грішниця на сповіді,
а я…
А я святий, який забув молитву.
12. Третій тост: Лірика, гумор, сатира. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2005. – 696 с. 
Жанрове різнобарв’я творчої палітри Василя Простопчука своєрідно відтворює гаму людського життя з його найголовнішими чинниками – любов’ю, радістю і оптимізмом.
Сніги… Сніги… У білім-білім сні ми…
Сніги і… ми –
саньми з баскими кіньми…
Така зима, що аж тремтить сльоза,
Що сльози аж зриваються в обійми.
Як впаду у безмов'я німе -
Третій тост хай мене підніме.
13. Рубаят Василя Простопчука: Лірика. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2006. – 140 с.
Досі перські катрени – рубаї – Василя ПРОСТОПЧУКА вишуканими, лапідарними мініатюрами-перлинками були розсипані по різних поетичних збірках: “Неминуча” (1996), “Ах! Рубаї” (1998), “Ангели диявольських ночей”, “Любов тривожніша за осінь” (обидві – 2001), “Блаженність” (2002), “Третій тост” (2005) та інших.
Нині ж майже всі вони разом з новими чотиривіршами увійшли до викінченого, філософськи-афористичного “Рубаяту”.
Відкрита, розкрита,
як біла лілея, розквітла,
лежиш ти на ложі,
впокорена, тиха і світла,
відверта і щира,
без остраху…
Тільки дві тіні
сховались за персами
від сороміцького світла.
14. Абецедарій – азбука любові: Поезії. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2006. – 40 с.
Абецедарій — форма середньовічної поезії, в якій перші літери кожної строфи або першого вірша розташовані в абетковому порядку. Абецедарій Василя Простопчука — поетична абетка любові з усією гамою людських почуттів від А до Я.
Які слова! Який у них порив!
Який блаженний в голосі надрив!
Люблю тебе… І, може, в цілім світі
Таких ще слів ніхто не говорив.
15. Поцілунок трави: Поезії. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2008. – 112 с.
Спочатку був поцілунок...Потім була трава...«Поцілунок трави» – слово Василя Простопчука про найдивовижніше у людських взаєминах.
Кінь прислухався до трави...
Трава шепталася із вітром...
І пахло юністю повітря
Аж до утрати голови.
16. Натхнення мовчазне: Поезії. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2010. – 144 с.
«Щасливий той, чиї вуста обпалює гарячий вітер кохання і хто не шукає загубленої сльози у витолочених пристрастю високих травах. У стократ щасливіший той, кого на¬ділив Господь даром вихоплювати з гарячих губ закоханих безтямно свавільні слова солодких мук любові, хто здатен завмерти в подиві й захопленні перед великим дивом єднання душі і тіла та приречено визнати:
О геть слова!
Нікчемні всі слова,
Коли в гаю –
лиш ми на цілу вічність,
І чебрецем хмеліє голова…»
Це слова Миколи Жулинського про талант Василя Простопчука високим художнім стилем розкривати найдивовижніше у людських взаєминах – почуття любові. «Він поет без хімії. Такі поети у нас майже перевелися», – так оцінив творчість Василя Простопчука Микола Вінграновський, а Павло Загребельний ствердив: «Любовна лірика Василя Простопчука звучить як чисте й радісне об’явлення нових надій і вознесень українського слова і українського погляду на світ».
У книзі «Натхнення мовчазне» – інтимна поезія Василя Простопчука.
Моя любов – велика стрілка бою…
Твоя – маленька стрілка…
Нам судьбою
Заведено крутитися… І я
Закохано літаю над тобою.
17. Ловеласова книга : Поезії. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2011. – 672 с. Усерйоз і жартома 
про взаємне між двома – у «Ловеласовій книзі» Василя Простопчука.
“Потерпи, – просили, –
Отаманом будеш”…
Покидали сили,
А терпів я, люди.
Знаю, що від рани
Козаки не плачуть…
“Потерпи, коханий”.
А я – нетерплячий.
Найменший гріх я не візьму на душу,
Та з вами восьму заповідь порушу.
Перелюб... Це діяння
в час свободи і гласності –
усього лиш питання
тимчасової власності.
18. Де стан твій вигинається. – Луцьк: ПрАТ "Волинська обласна друкарня", 2019. – 95 с.